В рамках Національного тижня читання поезії ми не можемо оминути увагою справжній маніфест українського слова від неперевершеної Ліни Костенко. Цей вірш — про ту мить, коли папір ще чистий, а серце вже переповнене. Про відповідальність митця перед кожним звуком. Ліна Василівна нагадує нам: слова — це не просто знаки, це зброя, ліки й історія. Вони «були уже чиїмись», але саме через поезію ми робимо їх своїми, особливими, живими.

















