В рамках Національного тижня читання поезії ми не можемо оминути увагою справжній маніфест українського слова від неперевершеної Ліни Костенко. Цей вірш — про ту мить, коли папір ще чистий, а серце вже переповнене. Про відповідальність митця перед кожним звуком. Ліна Василівна нагадує нам: слова — це не просто знаки, це зброя, ліки й історія. Вони «були уже чиїмись», але саме через поезію ми робимо їх своїми, особливими, живими.
«Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі».
Сьогодні, коли ми шукаємо слова, щоб висловити свій біль, гордість і надію, поезія Костенко стає нашим спільним голосом.
Запрошуємо до бібліотеки! Приходьте, щоб перегортати сторінки улюблених збірок, відкривати нові сенси та ділитися поезією, яка відгукується саме вам.
Немає коментарів:
Дописати коментар